Статті

12 УРОКІВ УСПІШНОГО ЖУРНАЛІСТА

  Навряд чи мене можна назвати таким успішним і відомим журналістом, як на Рівненщині, наприклад, Мирослава Шершень, Віталій Голубєв, Любов Романюк, Володя та Антоніна Торбічі, чи Юліана Тет, або ж навіть Олександр Поліщук ( також відомий як "Дядько Пол", мій повний тезка і ще, як я жартую, моє "альтер его", тобто "друге я"). Але усе ж я періодично друкуюся у "Рівне-Ракурсі", "Теле-Ракурсі", на порталах "Четверта влада", "Православне діло", в газеті "Льонокомбінат". Мав честь публікуватися у виданнях "Рівне вечірнє", "Вільне слово", "Сім днів", "Рівне-експрес", "Рівненському репортері", у "Рівненському порталі" й навіть у "ТелескОПЕ", у "Інва.неті" та "Медичному віснику".

1-ий урок - "УСПІШНА ЛЮДИНА ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД НЕВДАХИ КІЛЬКІСТЮ СПРОБ". Цю фразу я зустрів вперше у книзі Віталія Голубєва "Школа універсальної журналістики", але й пізніше переконувався у її правильності. До речі, книга була дуже корисною для становлення мене як журналіста. Цікавий випадок був якось із матеріалом про конгрес Свідків Єгови, які заінтригували мене своєю наполегливістю... Я пропонував її багатьом виданням, і от, у редакції "Вільного слова" ним зацікавилися. Скільки я обривав телефонну трубку і от... самі "Єговісти" розповіли, що матеріал вийшов і навіть люб`язно зробили мені ксерокопію. Матеріал починався словами редакції типу таких "Невідомо, чи Свідки Єгови - наполегливі, а от настирні і нав`язливі - це точно". Цікаво, що на нього звернули увагу на телекомпанії "Рівне-1" у огляді преси, про що мені пізніше розповіли друзі.


   2-ий урок - "РЕДАКТОР ЗАВЖДИ ПРАВИЙ". Винятки лише підтверджують правило. Нам може здаватися, що редактор злий, "вредний", хитрий, жадібний, несправедливий, але начальство треба поважати. З начальством треба вміти знаходити спільну мову, йти на взаємопоступки і навіть дружити. Адже якщо Ваш шеф редактор - то він має належний життєвий досвід, належні знання, вміння, зв`язки і, зрештою, він просто по великому рахунку відповідає за ваш матеріал, розміщений у виданні, навіть якщо у вихідних даних написано інакше. Я просто скажу практично, з власного реального досвіду - коли я навчився поважати редакторів, прислухатися до їх порад та вказівок, не набридати їм - і недоречними ідеями тем, і через гонорар, і т. д. і т. п. - я почав реально друкуватися. У християнстві є цікавий термін - "смиренномудрість". Будьте зі своїми редакторами смиренномудрими - або, інакше кажучи, поміркованими й скромними у цій площині. Редактор може бути втомлений, сердитим, розчарованим, він теж людина. Любіть свого редактора і сприймайте його таким, яким він є - навіть якщо це непросто. І це повернеться до Вас сторицею, вам буде добре. Якщо любити і терпіти редактора неможливо - змініть роботу й шефа. Але при тому обов`язково візьміть до уваги свої помилки на попередньому місці роботи, і навчіться на них, аби не наступати на ті ж граблі.

   3-ий урок - "БУДЬТЕ СОБОЮ!". Як сказано у одному віршику, краще бути першою стежинкою, аніж другою дорогою. Я довго мріяв вести рубрику психологічних порад, захоплююся наукою про душу (і досі мрію, але здобувши відповідну освіту). Проте пощастило періодично вести колонку про серіали у газеті "Рівне-Ракурс" - колись дуже любив "мильні опери", зараз дивлюся їх менше, і більше ситкоми (ситуаційні комедії). Може, це не по-чоловічому, але це моє. Читачі задають мені запитання про серіали - а я відповідаю на них. Писав також про кіно- й телезірок, про новини шоу-бізнесу у газеті "Теле-Ракурс". Між іншим, на правах реклами зазначу свою відкриту групу ВКонтакті про світ телебачення, "мильні опери" й художні фільми -http://vk.com/club9687718. Якось поговоримо там про Вєрку Сердючку. Скільки у неї (у нього) двійників, але народ знає лише Андрія Данилка. Будьте безпосередніми. Будьте собою.

  4-ий урок - "ЯКЩО ПЕРЕД ЖУРНАЛІСТОМ ЗАКРИВАЮТЬ ДВЕРІ - ЛІЗЬТЕ У ВІКНО, АЛЕ..." (так вчив покійний декан журфаку Володимир Йосипович Здоровега). А втім, Віталій Голубєв допоміг мені усвідомити, що якщо не пускають у двері - і вікно вперто не відкривається, варто пошукати інше вікно. Адже недарма кажуть, що коли Бог закриває одні двері - він відчиняє інші. Тобто гнучкість, гнучкість і ще раз гнучкість у поєднанні з наполегливістю.

  5-ий урок - "ВДЯЧНІСТЬ МАЄ ВЕЛИКУ СИЛУ". Психологія позитивного мислення вчить, що один із секретів щастя - бути вдячним життю, долі, Господу Богу за те, що і хто в нас є. Ми починаємо цінувати те, що маємо, лише коли втрачаємо - загальновідома річ. Тому будьмо розумнішими, мудрішими і цінуймо, доки не втратили. Скажу з власного практичного досвіду, вдячність - це один із секретів моєї професійної майстерності та професійного успіху. Завжди відповідайте добром на добро - і любові, гармонії, позитиву у світі побільшає. Я завжди стараюсь пам`ятати про хороше, що мені зробила людина, бачити в першу чергу її світлі та конструктивні риси. Намагаюсь цінувати друзів, іти з ними на взаємопоступки та компроміси. Це не завжди легко, але це того варте.

  6-ий урок - "...ЯКЩО ВЖЕ СИДИШ У СОЦМЕРЕЖАХ, ТО БУДЬ "ПАВУКОМ-ПАПАРАЦЦІ", ЯКИЙ ТАЛАНОВИТО ЗБИРАЄ ІНФОРМАЦІЮ ТА ВМІЄ ЗАІНТРИГУВАТИ ЧИТАЧА". Тут у мене виникає позитивна асоціація із Юліаною Тет, редакторкою "Рівненського порталу". От хто вміє спілкуватися у соцмережах - чи не всіх можливих, включаючи "Живий журнал", де в неї досить цікаві зауваження та блоги. Автору довелося побувати на заняттях у Еліни Кац та Антона Шинкарука в Лабораторії громадських медіа про вміння використовувати соцмережі для журналіста. Й інформація про всі ці "Твіттери", "Коннекти", "Мой мир", "ВК", "Однокласники", "ФБ" виявилася корисною та практичною. Нижче я ще писатиму про це. Але найпростіші правила - через соцмережу іноді простіше знайти людину, чи організацію, аніж у реалі (особливо легко це зробити, коли є спільні друзі), аніж у реальному житті. Соцмережі надсилають запрошення на цікаві й корисні заходи, і що важливо - значно заздалегідь. Завдяки фото, статусам та різноманітним перепостам можна знайти інформаційні приводи для написання матеріалу. Про це я ще писатиму в 9-ому уроці.

 
  7-ий урок - "ЖУРНАЛІСТИКА Й ПСИХОЛОГІЯ - ЦЕ СЕСТРИ, ЯКІ МІЖ СОБОЮ НЕРОЗДІЛЬНІ". Є така наука - соціоніка, то вона називає соціотип психолога-журналіста. Це "Гекслі". Хороший журналіст має бути хорошим психологом, і навпаки. Але буває небезпечно плутати два поняття. Котлети окремо, як мовиться, а компот окремо. Іноді людина "присідає на вуха журналісту", хоче виговоритися - тут доречніше скерувати людину до психотерапевта. А в компетенцію психолога не завжди входить написання професійних журналістських матеріалів, чи створення теле/радіосюжетів. Добре, коли є талант, але ще краще, коли є творчий тандем професіоналів.

   8-ий урок - "СЛІДКУВАТИ ЗА НОВИНАМИ, ЗА ЗМІ Й ПОСТІЙНО ТРЕНУВАТИ СВІЙ ІНТЕЛЕКТ". Хочете перебувати у хорошій професійній формі - стежте за інформацією ЗМІ (особливо корисно й легко дивитися теленовини, передусім місцеві), за творчістю Ваших колег. Ви повинні знати, про що зараз актуально і модно писати, що хвилює читачів, яка тема близька якій газеті, які лексичні звороти чи фотографії зараз використовуються на сторінках видань, чи на інтернет-порталах інформаційних сайтів. Аби тренувати свій інтелект - потрібно багато читати (і преси, і якісної літератури, і розважальної, адже найкращий відпочинок - то зміна діяльності, про це ще класики ленінізму писали) та спілкуватися з розумними людьми (до речі, Ви можете спеціально обирати собі інтелектуальних та компетентних співрозмовників для інтерв`ю, спілкування з якими розширить Ваші світогляд та ерудицію). Читання та спілкування підвищить Ваш інтелект, але може зробити Вас розсіяним та неуважним. Скільки ми читали про розсіяних геніальних професорів та академіків, які падали у відкриті каналізаційні люки, чи забували у магазині куплені речі. Тут може допомогти одна травичка, найдавніше дерево на землі, споживання якого покращує мозковий кровообіг - гінкго білоба, на основі якого зроблено багато ліків та БАДів.
  
До речі, анекдот.

  Купила одна жінка собі в аптеці для покращення пам`яті екстракти кропу та розмарину. Приходить додому, та й каже чоловікові:
  - Ох, а розмарин же з кропом у нас на городі ростуть...
  - Бачиш, люба, ти вже порозумнішала, - відповідає чоловік.
  Будьмо помірковані і тримайте міру з інтелектуальними книгами, співрозмовниками й травичками для покращення пам`яті! Або слід просто чітко визначити пріорітети свого інтелектуального розвитку.

  9-ий урок - "НЕ МАЙ СТО КАРБОВАНЦІВ/ГРИВЕНЬ, МАЙ СТО ДРУЗІВ. ЩЕ КРАЩЕ - СТО КОНТАКТІВ У ТЕЛЕФОННІЙ КНИЗІ". Це теж теза з книги В. Голубєва. Разом з тим треба, щоб ці контакти були корисними, або в матеріальному, або в моральному плані, (тобто щоб ці люди та спілкування з ними були певним ресурсом для журналіста - або діловим, або емоційним). Усі ми схильні записувати телефони чи інші координати на випадковому листку паперу. Після того, як ми подзвонили, варто перенести ці координати в алфавітну книгу, чи в Діловий щоденник. До речі, в Діловому щоденнику варто також записувати Дні народження Ваших колег, добрих знайомих, людей, з якими Ви співпрацюєте, чи які дають час від часу корисну інформацію.
  Втім, мабуть, тут я висловлюю свої думки дещо неструктуровано, непослідовно... (Елемент творчого хаосу, без якого нам, творчим людям, не обійтися). Адже в одному з пунктів я вже писав про соцмережі. Але усе ж зауважу - дуже корисно фіксувати своє знайомство та спілкування з людьми продовженням комунікації у соцмережах. Домовившись дружити "ВКонтакті", в "Однокласниках" чи "Фейсбуці" - ви отримуєте доступ до даних людини, наприклад, до номера мобільного телефона, чи "електронки". Або просто маєте можливість написати їй повідомлення у разі потреби. Соцмережі також нагадуватимуть Вам про зовнішнє зображення людини, (фото) чи навіть про її День народження. Усе геніальне - просте, пам`ятаймо це.
    10-ий урок - Золоте правило - "ЯК ХОЧЕШ, ЩОБ ДО ТЕБЕ СТАВИЛИСЯ ЛЮДИ - ТАК САМО СТАВСЯ ДО НИХ". Негативні вчинки й негативні емоції до читачів чи до редакцій потім усе одно повернуться до тебе. Вміння поставити себе на місце іншої людини, увійти в її становище - корисне не лише для журналіста. Але для нас, газетярів, це особливо важливо. Особливо у тих ситуаціях, коли пишемо нарис про людину, чи маємо пояснити мотиви героя наших публікацій. Коли пишеш про конфлікт чиїхось інтересів чи суперечку - важливо подати думку двох, чи кількох людей (або організацій), аби матеріал був об`єктивним.

    11-ий урок: "Я ЛЬСТЮ, І ЛЬСТЯ МОЯ СТРАШНА?..". Як казав безсмертний Дейл Карнегі, потрібно постійно робити людям щирі компліменти.Тоді співрозмовник перед тобою відкриється - а найкращим компліментом людині, яка не вірить у лестощі, буде те, що Ви її уважно слухатимете... Якщо спрацьовує асоціація з "Я мстю, і мстя моя страшна" - не варто опускатися до злопам`ятності й прагнення реваншу. Принаймні, помститися ніколи не пізно, краще використати всі спроби розв`язати конфлікт конструктивно й раціонально. У журналістському житті багато приводів для образ та помсти - то пообіцяли надрукувати твій матеріал, і не опублікували, то некоректно відредагували чи підписали, то невчасно заплатили гонорар (чи взагалі не заплатили), то твій співрозмовник, у якого ти брав інтерв`ю, раптом має до тебе необгрунтовані претензії, то колеги-плагіатники вкрали твій матеріал. І продовжень може бути безліч. Головне - реагувати холоднокровно, по-філософськи, аналітично. Найкраща "помста" - це самому досягнути успіху, і/чи бути самому щасливим. Для журналіста дуже важлива репутація, а як працювати, якщо наробиш капостей деяким своїм колегам (а вони ж спілкуються між собою), чи пересваришся із третиною міста? (кажу напівжартома). До речі, користуючись нагодою, хочу перепросити своїх тих колег по перу й мікрофону, а також тих читачів, котрих образив словом, чи ділом.
   Скажу чесно одразу: не гніватися, коли тебе ображають чи не відповідати агресією на агресію - це дуже важко, і в деяких ситуаціях майже неможливо. Тим більше, що ми живемо у мстивий та агресивний час - коли нездоровий егоїзм став у наші дні головною цінністю. Але мене надихає афоризм Матері Терези: "Коли ти досягнеш успіху - тобі заздритимуть, у тебе з`явиться багато лже-друзів і щирих ворогів. Все одно досягай успіху".

   12 урок - "ВИКОРИСТОВУЙ ЧАС, КОЛИ Є НАТХНЕННЯ. ЯКЩО НЕМА НАТХНЕННЯ - ПРОБУЙ І ПРОБУЙ ПРАЦЮВАТИ, АДЖЕ АПЕТИТ ПРИХОДИТЬ ПІД ЧАС ЇЖІ". А слона, як відомо, їдять по шматочку. Це я про виконання важкої роботи - якщо лякає її об`єм, то краще розбити її на невеликі шматки, чи проміжки. Буває, матеріал одразу не напишеш - ідеї та тези мають визріти. Буває, потрібно написати не одну і не дві чернетки. Але по-дурному, нерозважливо ігнорувати наявність натхнення, просвітлення чи імпульсу писати. Коли виникає бажання працювати - потрібно робити це, доки робота легко дається, доки вона приносить задоволення. Якщо хочете, доки вам допомагає Муза. І починати слід роботу з тих матеріалів, які легко даються, або пишуться. Адже всіх своїх ідей все одно не втілиш у життя, то слід старатися і реалізовувати себе в тому, в чому ти сильний, що легко дається. А якщо ідея колосальна, велетентська, колосальна - то, висловлюючись термінами теоретиків самоменеджменту, "їжте слона біфштексами".

  Бажаю Вам удачі, натхнення і щоб Ваше перо засвітилося новими творчими гранями!

Олесь ПОЛІЩУК

Поділіться цим із друзями